Авторитетні літературознавці з різних країн світу давно вже, власне, ще за життя письменника, канонізували його в ранг класика фантастики, родоначальника її новітнього напряму, який не старіє і сьогодні, наприкінці XX століття. Визначні фантасти різних країн дружно стверджують благотворний вплив Герберта Уеллса на їхню літературну роботу.

В Уеллса багато дивовижно точних передбачень і наукових чи технічних прогнозів. Досить сказати, що за десяток років до Ейнштейна він висловив думку про можливість подорожей у часі (роман “Машина часу”). А в своєму творі “Перші люди на місяці” розповів сучасникам про різні явища антигравітації, суть яких стає зрозумілою для вчених тільки сьогодні. Одне слово, багато всяких “домашніх завдань” назвав він у романах, повістях і оповіданнях служителям науки й техніки. Дослідники сумлінно заоблікували кілька десятків науково-технічних ідей Герберта Уеллса, що вже до сьогодні встигли реалізуватися у важливих відкриттях. А ще кілька десятків їх визнано принципово здійсненними. Уеллс у своїх творах також виразно окреслив усі найважливіші конфлікти, сюжети й мотиви, до яких найчастіше вдається наша сучасна фантастика. Так, він був блискучим популяризатором науки, прогнозистом її відкриттів. Але був Уеллс і художником особливого філософського складу мислення, глибоких соціальних узагальнень. Хоч би як захоплювалися сьогодні вчені його науковою прозірливістю (до речі, часом навіть набагато далекогляднішою, аніж у деяких авторитетних представників науки, — з цього приводу часто наводиться приклад, що став уже майже хрестоматійним: понад сорок років тому один із найвидатніших учених світу Е. Резерфорд заявив, що звільнення внутріядерної енергії абсолютно неможливе, а Уеллс тоді ж докладно описав атомну бомбу), так-от, хоч би як ми намагалися ставити Уеллсу в найголовнішу заслугу все те, що він зробив своїми творами для науки. ми не повинні забувати: Герберт Уеллс насамперед належить літературі, ставши в ній цілим духовним материком, над яким у високу височінь здіймаються вершини безстрашного людського Інтелекту. І, звичайно ж, саме завдяки цьому твори письменника не піддаються законам старіння, хоч такому невблаганному процесові піддаються наукові ідеї чи відкриття.