Так, Уеллс згоден, що розвиток науки й техніки принесе людству чимало всяких благ. Про це він і пише в своїй відомій статті “Про деякі можливі відкриття”. Але людство не повинна надмірно гіпнотизувати та перспектива, не треба наївне уявляти, що всі соціальні конфлікти, всі проблеми раптово зникнуть завдяки науково-технічному прогресу. Всі свої сподівання на поліпшення умов буття людини письменник передовсім пов’язує зі змінами в самій людині, вдосконаленням її природи. “І тоді відкриється нова сторінка історії людства, сторінка, яка буде для нього мовби сонячне світло для новонародженого”, — пише Герберт Уеллс.

Письменник категорично застерігав проти насильницького втручання в природу людини. В “Острові доктора Моро” йдеться про так зване олюднення природи, вдосконалення людського організму хірургічним шляхом. Потворні створіння, позбавлені будь-яких індивідуальних ознак, ці нещасні жертви медичного варварства викликають у читача жах і гнівне заперечення. До речі, аналогічні сюжетні ситуації стануть після Уеллса особливо популярними в усій світовій фантастиці — згадаймо хоча б “Людину-амфібію” О. Бєляєва, “Четвертий льодовиковий” Кобо Абе, “Новий прекрасний світ” Хакслі та багато інших книг, на сторінках яких ми зустрічаємо чимось подібних персонажів. Численні романи й повісті населяють усілякі гомункулуси, кіборги й сигоми — витвори науки, більш а чи менш вдалі психокопії людини. Для одних фантастів вони постають зі знаком плюс, для інших — зі знаком мінус. Багатолітня дискусія про необхідність і шляхи таких дослідів не вщухає. Центр її вже перемістився з фантастики в науку. І одним із перших, хто її починав, гранично загостривши всі супутні цьому явищу етичні проблеми, був Герберт Уеллс, дивовижно чутливий до майбутнього письменник, який умів екстраполювати факти чи гіпотези сучасного в далеке прийдешнє.